
Три роки тому ми прокинулися у світі, де вже не було вибору. Війна вирвала нас із нормального жи...
Понеділок, 24 лютого 2025Ученість — солодкий плід гіркого коріння.
Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Важлива не кількість знань, а якість їх.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.
Бич людини - це уявлюване знання.
Знання - сила.
Знання - знаряддя, а не ціль.
Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.
14 грудня 1986 року 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС остаточно сховався під своїм «Саркофагом».
Рятувальники, сапери, медики, будівельники, водії та пілоти — десятки тисяч людей доклалися до його створення.
На спорудження знадобилося трохи більше, ніж пів року, — і тоді здавалося, що ядерна загроза в Україні, створена недолугою совєтською владою, нарешті минула.
Однак 36 років по тому росія знову несе цю загрозу на нашу землю. У лютому вони вторглися на територію ЧАЕС, захопили працівників у полон, нищили цінне обладнання — усе заради ядерного шантажу.
На щастя, з Чорнобиля ми їх вигнали. На жаль, вони досі залишаються в Енергодарі на Запорізькій АЕС. Мирний атом в російських руках перетворюється на зброю.
За звичайних умов, сьогодні ми дякували б тільки ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Але зараз також окрема подяка воїнам ЗСУ — ліквідаторам російських окупантів.
Віримо, що російський ядерний шантаж, як і Чорнобильська катастрофа, залишиться в минулому.
Пам'ятаємо. Переможемо!