
Три роки тому ми прокинулися у світі, де вже не було вибору. Війна вирвала нас із нормального жи...
Понеділок, 24 лютого 2025Ученість — солодкий плід гіркого коріння.
Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Важлива не кількість знань, а якість їх.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.
Бич людини - це уявлюване знання.
Знання - сила.
Знання - знаряддя, а не ціль.
Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.
Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Володимир Носік.
Народився Володимир 17 листопада 1991 року в смт Новодонецьке. Ще в школі почав займатися спортом, а саме дзюдо. За свої досягнення та успіхи у змаганнях має нагороди. Завжди мріяв служити в армії, але після отриманої тяжкої травми не був призваний до збройних сил.
Під час навчання в державному навчальному закладі «Краматорське вище професійне металургійне училище» познайомився з майбутньою дружиною. У 2013 році Володимир одружився та вже за рік, у 2014-му, народився первісток.
Після закінчення училища продовжив своє навчання в Донбаській державній машинобудівній академії, у якій здобув освіту за спеціальністю технік-технолог машинобудівного виробництва. Повернувся до рідного селища, а згодом Володимир з родиною переїхав до Краматорська, де працював на базі «Caritas Kramatorsk» до початку війни.
Від початку війни разом з родиною евакуювався до міста Одеса, де влаштувався на роботу. В Одесі його призвали до лав ЗСУ, куди він пішов без вагань. Після проходження навчання потрапив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, під Мар’їнку, де велись запеклі бої.
Одного разу, коли мама просила берегти себе, відповів: «Мам, я не буду ховатись, як останній щур, я хочу, щоб ти мною пишалася!».
Володимир загинув 8 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в н.п. Новомихайлівка на Донеччині.
Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Дізнавшись про загибель сина, від інфаркту помер його батько. У Володимира залишились мати, дружина та синок.
Вічна Слава Герою!