Донбаська державна
машинобудівна академія

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ

Деталі

Опубліковано: Середа, 21 серпня 2024, 21:46

16 червня 2024 року під час виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини загинув військовослужбовець Збройних сил України Олексій Барикін. Це сталося в районі населеного пункту Чарівне Пологівського району Запорізької області.

Олексій Барикін народився 12 грудня 1981 року в Краматорську. Навчався в 1-й школі, потім закінчив технікум Донбаської державної машинобудівної академії (ДДМА), здобув спеціальність слюсаря-збірника.

Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі (НКМЗ), починав звичайним ковалем і дійшов до майстра. У жовтні 2022 року пішов до військкомату добровольцем, в армії здобув звання сержанта, був командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7372.

«На початку повномасштабного вторгнення ми поїхали до Лозової Харківської області. Там тато довго не міг всидіти і одного разу вийшов з дому, взявши з собою документи. Ми не розуміли, навіщо він таке зробив і чому він так довго не повертається. Як раптом приходить з усмішкою на обличчі і каже, що він “ЦЕ” зробив. Виявляється, він пішов до військкомату добровольцем, хоч і мав інвалідність», – говорить донька загиблого Софія.

Потрапивши до навчального центру, Олексій казав, що познайомився з чудовими людьми і ніколи таких прекрасних людей у житті не зустрічав. З деякими з них він воював до самого кінця.

Перебуваючи на навчанні, Олексій отримав позивний «Кузнець». І там же, незважаючи на здоров'я, наполегливо тренувався і прагнув потрапити на фронт. Хотів стати снайпером і пішов на курси за цим профілем, пізніше успішно їх здав.

Олексій служив на Запорізькому фронті, і цей напрямок для нього мав велике значення, тому що в його родині було традицією поїхати відпочити в Бердянськ.

«Ось зараз ми звільнимо його, і я повернуся, заберу вас і поїдемо в Бердянськ», – такі слова казав Олексій Барикін своїй дружині та доньці, перебуваючи на фронті.

Але ситуація на фронті стала погіршуватися. «Я потрібен своїм хлопцям, вони стали для мене родиною. Я без них вже не зможу, я маю їм допомагати», – згадує діалог з батьком донька загиблого.

«Олексій дуже поспішав додому на весілля доньки 20 червня, але так і не встиг. Він пообіцяв привітати доньку з днем народження і загинув у цей день», – каже Аліна, кума загиблого.

Донька, родина та всі друзі Олексія пишаються ним і кажуть, що він найсильніша людина у світі. «Це була Людина з великої літери, був головою та гордістю родини. Він був щирим, добрим, дуже сильним чоловіком і завжди готовим прийти на допомогу. Льоша був завжди на позитиві і заряджав своєю енергією всіх, перебуваючи на фронті», – згадує Аліна.

На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.