Українська культура та ідентичність залишаються одними з головних цілей російського вторгнення, що підлягають цілковитому знищенню на окупованих територіях. Тим більшого символізму в цій війні набули ім’я та спадщина Тараса Шевченка як знакової постаті української історії.
У 210-ту річницю від дня народження Шевченка нагадаємо про знакові моменти великої війни проти рф, пов’язані з постаттю, спадщиною й особистістю українського поета, літератора й художника.
Погруддя Шевченка в Бородянці
У перші тижні вторгнення, коли росіяни наступали на Київ та окупували Бородянку, тут був серйозно пошкоджений Бородянський районний палац культури ім. Т. Шевченка. Розташоване поруч із будівлею погруддя Шевченка, чоло якого росіяни пробили зі стрілецької зброї, стало одним із найпотужніших символів на початку повномасштабної війни рф.
20 серпня 2023 року саме тут провели нагородження лауреатів Шевченківської премії. Тоді голова Шевченківського комітету Євген Нищук відзначив у своїй промові: «Коли я побачив прострелений пам’ятник Тараса Шевченка, але який продовжував непохитно стояти, я побачив у цьому певний символізм спротиву рашизму».
Світлини пошкодженого пам’ятника-погруддя дійсно облетіли весь світ у перші дні війни, ставши доказом воєнних злочинів росіян – включно з кадрами знищених російськими авіабомбами багатоповерхівок у Бородянці, одна з яких розташована навпроти погруддя Шевченка. Цей пам’ятник був встановлений у 1999 році, на ньому викарбувано рядки з поезії «Чи ми ще зійдемося знову»:
«Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї господа моліть».
Шевченкове «пророцтво» у звільненій Балаклії
Знакові слова Шевченка, спадщина якого свого часу мала надзвичайний вплив на розвиток українського національного руху, несподівано нагадали про себе і під час блискавичного контрнаступу ЗСУ в Харківській області восени 2022 року. Коли у вересні українські військові звільнили Балаклію і знімали плакати з російськими прапорами на білбордах, під одним з них з’явився уривок з шевченкової поеми «Кавказ»:
«І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава,
І воля святая!»
Відео, на якому військові ЗСУ читають вголос ці рядки, швидко стало вірусним, зафіксувавши унікальний момент своєрідного «послання» українським захисникам з минулого.
Заповіт з фронту
У березні 2023 року з нагоди 209-ї річниці від народження Тараса Шевченка український Military Media Center оприлюднив відео, у якому рядки Шевченкового Заповіту читають українські бійці з різних родів військ ЗСУ – піхота, артилеристи, моряки, льотчики, танкісти, тероборонівці.
При цьому відеоряд влучно підібрано так, що оператор дрона озвучує побажання поета бачити «лани широкополі, і Дніпро, і кручі»; артилерист заряджає потужний снаряд у гармату зі словами «було чути, як реве ревучий»; прикордонник морської охорони ДПСУ декламує уривок про «кров ворожу», яку «понесе з України у синєє море»; а пілот винищувача озвучує готовність лише після цього «полинути до самого Бога молитися». «А до того – я не знаю Бога», – лунають рядки Шевченка з кабіни українського військового льотчика.
Раритетний Кобзар у Бахмуті
Ще одним із символічних моментів стала раритетна збірка віршів Тараса Шевченка, яку захисники Бахмута знайшли на руїнах міста навесні 2023 року, під час найважчих боїв за цей населений пункт. Як стверджував тоді Юрій Бутусов, рідкісне видання Кобзаря 1917 року українські військові знайшли в напівоточеному Бахмуті серед уламків розбитого будинку в березні 2023 року, якраз у річницю народження поета. Книгу, власник якої залишився невідомим, передали на реставрацію.
Попарт і Шевченко в бронежилеті
З початком повномасштабної війни Україну охопила нова хвиля переосмислення спадщини Шевченка і «осучаснення» його образу. Одним з її символів став створений ще раніше портрет поета в сучасному військовому спорядженні. Саме це зображення було офіційним постером 18-годинного радіомарафону «Шевченко мобілізує!», який ще навесні 2015 року, після першого року АТО (антитерористичної операції у відповідь на вторгнення рф), провели Міністерство культури та державні теле- і радіоканали. Тоді автором зображення «Шевченка в броніку» став художник Вадим Печуркін, який сподівався, що створений ним образ поета матиме «мобілізуючий характер», а також підтримає «бойовий дух захисників словами Шевченкових творів» та консолідує українців у боротьбі проти зовнішньої агресії.
Після лютого 2022 року цей образ став як ніколи затребуваним, з’явившись у різних інтерпретаціях і нових формах на патчах українських захисників, на графіті і білбордах в українських містах, у мемах воєнного часу в соцмережах тощо.
У березні 2023 року мініпогруддя Тараса Шевченка у формі Збройних сил України з’явилося навіть у музеї Кобзаря в Черкасах, розповідало Суспільне. Шевченко в касці і бронежилеті у музеї представлений в окремій експозиції, де серед експонатів є також інші предмети, що осучаснюють образ поета.
Українські військові навіть візуалізували образ «Шевченка в броніку» в одному із сіл Запорізької області, яке на той момент було розташоване за 13 км до лінії фронту треба. У березні 2023 року вцілілий пам'ятник Тарасу Шевченку в цьому населеному пункті бійці ЗСУ вдягли в «броню» із спеціальним позивним «Кобзар» і каску. «Тарас Григорович не потребує насправді цього шолома. [...] Ми бачимо, як окупанти обстрілюють мирні села, а незламний Тарас як стояв, так і стоїть. І слова, які написані на цьому бюсті: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі», актуальні як ніколи», – сказав військовослужбовець артилерійської бригади з позивним «Фенікс».
Знищення спадщини й пам’яті про Шевченка на окупованих територіях
Численні злочини щодо української культурної та історичної спадщини, які чинять на окупованих територіях росіяни, є особливо показовими у випадках, коли йдеться про твори та меморіали Тараса Шевченка. За два роки повномасштабної війни таких прикладів назбиралося чимало, ось лише деякі.
У Мелітополі Запорізької області російські загарбники в січні 2023 року демонтували пам’ятник Тарасу Шевченку в центрі міста. «Мабуть, на підвал забрали, адже тільки так і можуть розправлятись з неугодними», – відзначив з гірким сарказмом тодішній міський голова Мелітополя Іван Федоров, який нині є головою Запорізької ОВА.
У Харківській області в одному зі звільнених прикордонних сіл українські захисники у вересні 2022 року знайшли розстріляний росіянами портрет Шевченка. Окупанти вправлялися у стрільбі у шкільному класі, намалювавши на чолі поета коло, яке мало слугувати мішенню.
У звільненій від росіян Глушківці Харківської області восени 2022 року було знайдено ще одне свідчення намагань окупантів «денацифікувати», а насправді – викривити та спаплюжити українську історію і культуру. Тут у місцевому ліцеї правоохоронці знайшли низку агітаційних плакатів із зображенням російських літераторів різних часів. При цьому російська пропаганда «приписала» собі і Тараса Шевченка. Крім того, поруч із його портретом було розміщено акцентований напис «Дневник вел на русском языке».
А замість резюме про творчий спадок Шевченка було підкреслено, що з кріпацтва його викупив російський художник Карл Брюллов, продавши портрет російського поета Василя Жуковського.
У зруйнованому росіянами Маріуполі Донецької області, які і скрізь в окупованих районах Донбасу, окупанти знищили майже всю українську літературу. Натомість туди завезли понад 2,5 млн російських книжок, повідомляв Центр національного спротиву. У вересні 2023 року Маріупольска міська рада показала фотографії утилізації української класики: на вулицях було виставлено мішки для сміття, повні українських книг. Директорка маріупольської Центральної міської публічної бібліотеки імені В. Короленка Вікторія Лісогор, які після захоплення міста вдалося виїхати з Маріуполя, впізнала на фотографіях свою бібліотеку та розповіла Радіо Свобода, що вона та її колеги розгледіли, що серед утилізованих росіянами книг «була Леся Українка, там був Кобзар».
Лісогор також розповіла про спогади своїх знайомих, що залишилися в місті, про те, як у Маріуполі палили книги Шевченка. «Коли стихли бойові дії, окупанти у дворі однієї з бібліотек, як розповідала моя знайома, яка проходила повз, кидали у багаття Кобзар, горів Кобзар. І вона їм каже: “Що ж вам Кобзар зробив? Пам'ятник же стоїть Шевченку в деяких ваших містах”. А вони відповіли: «Ну ми ж не знали, що він екстреміст», – зазначає Лісогор. За попередніми оцінками української влади, росіяни знищили в Маріуполі 180 тис. українських книжок та чотири бібліотеки.
