
Профспілка працівників освіти і науки просить Міністерство освіти і науки врахувати пропозиції п...
Вівторок, 25 лютого 2025Ученість — солодкий плід гіркого коріння.
Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Важлива не кількість знань, а якість їх.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.
Бич людини - це уявлюване знання.
Знання - сила.
Знання - знаряддя, а не ціль.
Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.
Старший лейтенант Володимир Войтюк загинув 24 квітня 2023 року, обороняючи позиції біля міста Часів Яр на Донеччині. Життя офіцера обірвав ворожий мінометний обстріл. Захиснику був 41 рік.
Володимир народився і жив у Краматорську. Закінчив Слов'янське авіаційно-технічне училище та паралельно – військову кафедру. У мирному житті займався підприємницькою діяльністю. Бізнес започаткував разом із братом, який згодом загинув у ДТП. Після того чоловік самостійно керував справами, навіть уже з фронту. Одружився, виховував синів. Дуже хотів, щоб родина мала все найкраще.
З початком повномасштабної війни чоловік вирішив стати на захист України від російських окупантів. У червні 2022 року він мобілізувався до лав 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Був командиром взводу. Разом із підрозділом боронив Луганщину й Донеччину.
«Мій брат був дуже хоробрим чоловіком, справжнім патріотом, який був готовий віддати життя за свободу своєї родини, міста, країни. Він мужньо переносив усі негаразди війни, завжди йшов у бій. Побратими запам'ятали його як людяну людину, яка могла вислухати та зрозуміти», – розповів брат загиблого Іван.
Поховали Героя у рідному місті.
У Володимира залишилися батьки, брат, сестра, дружина та двоє синів.