ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Названо спеціальність, на яку легко вступити на бюджет з невисокими балами НМТ
2.jpg

Цього року найбільше студентів зараховано на бюджет за спеціальністю «середня освіта» – 6,1 тис....

Четвер, 26 вересня 2024
Прощавай літній час
1.jpg

Як відомо, Верховна Рада ухвалила Закон, за яким у ніч з 26 на 27 жовтня 2024 року о 4:00 Україн...

Середа, 25 вересня 2024
Уряд планує дозволити приватизацію університетів
3.jpg

Кабінет Міністрів планує зняти мораторій на приватизацію закладів вищої освіти та їхнього майна....

Понеділок, 23 вересня 2024
Із Днем машинобудівника!
1.jpg

Дорогі наші студенти, викладачі, співробітники, чиє життя пов'язане з машинобудуванням! Дорогі м...

Неділя, 22 вересня 2024

Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами захисників родом з Донеччини

1.jpg

Старший лейтенант Володимир Войтюк загинув 24 квітня 2023 року, обороняючи позиції біля міста Часів Яр на Донеччині. Життя офіцера обірвав ворожий мінометний обстріл. Захиснику був 41 рік.

Володимир народився і жив у Краматорську. Закінчив Слов'янське авіаційно-технічне училище та паралельно – військову кафедру. У мирному житті займався підприємницькою діяльністю. Бізнес започаткував разом із братом, який згодом загинув у ДТП. Після того чоловік самостійно керував справами, навіть уже з фронту. Одружився, виховував синів. Дуже хотів, щоб родина мала все найкраще.

З початком повномасштабної війни чоловік вирішив стати на захист України від російських окупантів. У червні 2022 року він мобілізувався до лав 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Був командиром взводу. Разом із підрозділом боронив Луганщину й Донеччину.

«Мій брат був дуже хоробрим чоловіком, справжнім патріотом, який був готовий віддати життя за свободу своєї родини, міста, країни. Він мужньо переносив усі негаразди війни, завжди йшов у бій. Побратими запам'ятали його як людяну людину, яка могла вислухати та зрозуміти», – розповів брат загиблого Іван.

Поховали Героя у рідному місті.

У Володимира залишилися батьки, брат, сестра, дружина та двоє синів.