ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Щоденник Кубка України з програмування
1.jpg

Липнева спека та канікули не завадили нашим кращим програмістам взяти участь у сьомому етапі Куб...

Четвер, 18 липня 2024
Як вберегтися від спеки
2.jpg

Цьогорічне літо б’є усі температурні рекорди. До таких високих температур, ще й у періоди відклю...

Середа, 17 липня 2024
16 липня 1990 року в Україні було прийнято Декларацію про державний суверенітет
1.jpg

Вона є одним із найважливіших документів за всю історію нашої державності, ухвалення якого стало...

Вівторок, 16 липня 2024
З ДНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ!
1.jpg

Цього року Україна втретє відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента...

Понеділок, 15 липня 2024
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ
1.jpg

Сержант Дмитро Семенов, позивний Семен, загинув 28 жовтня 2023 року біля селища Курдюмівка на До...

П'ятниця, 12 липня 2024

Для нас війна не закінчиться ніколи

1.jpg

Ми стали поколінням війни. Хочемо ми цього чи ні. Жодний присмак перемоги не зможе забути, стерти, викинути пережите.

Фронтові картини дуже контрастні. Одні міста спустошені, без жодних ознак життя. Серед зруйнованих багатоповерхівок пересуваються військові, і зрідка, місцеві, позбавлені будь-яких відчуттів, у силу безкінечних обстрілів. Інші – доглянуті, живі, відблискують у променях заходу сонця. Вулицями гуляють молоді сім’ї з дітьми, їздять машини, столики барів заповнені відвідувачами.

Найсумніше, що часто ці міста схожі один в один, ті ж самі хрущовки, ті ж самі площі, ринки, магазини... І в цих контрастах ти розумієш масштаб подвигу ЗСУ, які зупинили нашестя орди, врятувавши життя багатьох українських міст.

А разом з цим ти розумієш, що для нас – війна не закінчиться ніколи. Для нас – це для цілого покоління. Для тих, хто сьогодні в ЗСУ, проходить пекло лютих боїв. Для тих, хто волонтерить, і вже збився з ніг, втративши купу своїх ресурсів і сил. Для тих, хто втратив усе, і сьогодні живе в очікуванні завершення бойових дій, перебиваючись гуманітарною допомогою. Для тих, хто вже півтора року не бачив своїх чоловік, батьків, які служать у ЗСУ.

Перемога не стане кінцем війни для нас. Ми будемо з жахом думати про відбудову, відкриваючи численні злочини орків на звільнених територіях. Ми будемо обходити лісопосадки і поля, на яких ще десятки років буде висіти табличка – «міни». Простір навколо нас буде наповнюватись іменами загиблих героїв і невинних жертв.

З нами повсюдно будуть ветерани війни, в орденах, протезах та інвалідних візках. Щомісяця ми згадуватимемо день народження тих, хто віддав своє життя за нас. А за сусіднім столиком у кафе завжди буде хтось розповідати, як він з міномета гасив орків. І ми завжди будемо мовчати на третьому тості.

Ми стали поколінням війни. Хочемо ми цього чи ні. Жодний присмак перемоги не зможе забути, стерти, викинути пережите. Війна залишиться з нами вже до кінця нашого життя.

І мабуть найважливіше, що ми маємо зробити, – це не залишити війну своїм дітям та онукам.

Віктор Андрусів



2.jpg

Хто такий Віктор Андрусів

Віктор Андрусів – політичний і громадський діяч, заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (2015–2016), радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016–2020). Нині – боєць ЗСУ (Вікіпедія).