
27 лютого 2025 року відбувся успішний захист дисертації викладачки кафедри математики та моделюв...
П'ятниця, 28 лютого 2025Ученість — солодкий плід гіркого коріння.
Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Важлива не кількість знань, а якість їх.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.
Бич людини - це уявлюване знання.
Знання - сила.
Знання - знаряддя, а не ціль.
Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.
9 березня 1814 року народився видатний український поет, письменник, художник та політичний діяч Тарас Григорович Шевченко. Минуло більше 200 років, а постать Шевченка і досі живе в кожній українській хатині, у кожному українському серці.
Важко повірити, але Шевченко передбачив, що відбуватиметься на його Батьківщині через півтора століття. Більше цього, вказав шлях, яким треба йти – шлях миру та згоди. Майже 170 років тому було написане послання великого Кобзаря «І мертвим, і живим, і ненародженим…», проте, твір має надзвичайно гостре відчуття нашого сьогодення, яке Шевченко зміг передбачити своїми пророчими очима.
Складається враження, що не для своїх сучасників, а саме нам, тоді ще ненародженим, поет хоче сказати просту істину, через яку маємо всі біди та гріхи: «Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої діти її розпинають…» Отак Шевченко описав і свою сучасність, і нашу.
Біда в тому, що відчути та зрозуміти Кобзаря дано не кожній людині, і хай би скільки вельмож не цитували його, виступаючи за трибуною, а серце має щеміти від болю, від розуміння елементарних, але таких значущих речей! «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»
Свою Україну любіть. Любіть її… во врем'я люте, В остатню, тяжкую мінуту За неї Господа моліть. Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу Та й більш нічого. Кричите, Що бог вас создав не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших… і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата І дитини мати. І дим хмарою заступе Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами! Умийтеся! образ божій Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі.